У світі тисяча ґанків,
А корінь гіркий – і душить.
І водних ґрат поміж нами
Найменша рука не зрушить.
Куди ти, куди тікаєш?
У небі – тисяча вікон,
Розлючених бджіл змертвілих.
А корінь гіркий.
І душить.
І кроки відлунюють болем,
Застиглим попід очима,
І ніч стікає на землю,
Роздерта, соком тужливим.
Любове, нестерпний враже,
Душися коренем згірклим!
І, звісно, супровід, якому переклад завдячує своїм існуванням:
Поети, візії та рецепції 